П'ятниця, 22.02.2019
Гаврилівці \ Havrylivtsi
Меню сайту
Головна » 2009 » Вересень » 30 » Про 590 річницю в 2003 році
Про 590 річницю в 2003 році
16:44

 

МОЛОДІСТЬ ДРЕВНЬОГО СЕЛА

   

Про це писала газета "Час" у 2003 році, коли Гаврилівці святкували 590 річницю першої офіційної згадки.


Відверто кажучи, ще якихось двадцять-тридцять років тому село Гаврилівці Кіцманського району справляло досить-таки гнітюче враження. Старі в основному будинки, чимало з яких перетворилися на пустки, на вулицях і подвір'ях здебільшого подибувалися люди поважного віку. Не працювали тутешні школи і дитячий садок, закрилася точка побутового обслуговування, не ходили сюди автобуси. Коротше, це був яскравий приклад здійснення горезвісної теорії "неперспективних сіл", котра тотально знищувала пракорені українського народу, колиску його начал, духовності і самобутності.

 

 

На щастя, ті часи хоча і в неповній мірі, але минають. У всякому разі - для Гаврилівців. Тамтешні люд і влада схаменулися, згадали про свою малу вітчизну деякі вихідці з цього села, і воно почало оживати. Поновилося житлове будівництво, відродилися "скасовані" вищевказані об'єкти соціально-освітнього призначення. А головне...

Цього неможливо не помітити. Недавно Гаврилівці відзначали свій 590-літній ювілей, і у вируючому на його центральному майдані переважали юні обличчя. Подумалося: "Це ж прекрасно, що село древнє, а в ньому стільки молоді! Отже воно має майбутнє". Певна річ, серед учасників свята було чимало гостей з довколишніх населених пунктів, однак у виконкомі Іванківської сільради, якій підпорядковані Гаврилівці, підтвердили, що майже третину їх мешканців складають громадяни віком до 30 років. А такого співвідношення ще не так давно і близько не спостерігалося. Щодо самого свята, то, як говорили мені старожили, нічого подібного ще на їх пам'яті тут не було. А люди все можуть! Варто лише захотіти і прагнути втілити задумане в життя. Без сумніву, головним "двигуном" підготовки до грядущої події стала завідуюча місцевим клубом Марія Сербин. Дивишся на цю жінку - вже немолоду, тендітну, що немало напрацювалася на своєму віку - і думаєш, звідкіля тільки в неї енерґія і сили беруться. Але... Майже місяць копирсалася в архівах, шукаючи пов'язані з історією села документи, встановлювала адреси і зв'язувалася з вихідцями з Гаврилівців, згуртовувала до роботи місцевих активістів, готувала художню самодіяльність, "кулінарну" частину заходу... Та хіба все перерахуєш, чим тільки їй довелось займатися в ці дні.

А другим, організуючим "мотором" був іванківський сільський голова Олексій Добровольський. Звісно, це входить в його безпосередні посадові обов'язки, однак їх ще треба хотіти сумлінно виконувати. Він дійсно захотів.

А основну матеріальну допомогу для проведення свята надав уродженець Іванківців, керівник Чернівецького готельно-туристичного комплексу "Буковина" Валерій Чинуш. Чималі внески в цю справу зробили районна влада, чернівецькі підприємства - хімзавод (директор Василь Салюк), швейне об'єднання "Трембіта" (ґенеральний директор Стелла Станкевич), де головним бухгалтером і головним енерґетиком працюють вихідці з Гаврилівців - Світлана Клевчук і Юрій Москалик, котрі потурбувалися про виділення фінансової допомоги і взяли активну участь у святі.

Воно було настільки багатогранним, барвистим, емоційно насиченим, що очі буквально розбігалися. Чого тільки вартували влаштовані в клубі і бібліотеці різноманітні тематичні книжкові експозиції, виставки прекрасних вишивок народної майстрині Аспазії Мартинюк, стародавніх фотографій і предметів домашнього вжитку. Однак основні події розгорталися на сільському майдані, де стояли красиво оформлена тутешніми майстрами палатка-сцена і дві вантажівки з музичною апаратурою на кузовах. Бадьорі мелодії з самого ранку лунали над Гаврилівцями, скликаючи людей.

Урочисто звучать позивні свята. Його ведучі для доповіді надають слово сільському голові Олексію Добровольському. І перед присутніми розгортається славна історія села. Археологічні матеріали засвідчують, що перше поселення виникло тут ще в епоху так званої Трипільської культури, тобто майже 5 тисяч років тому. Здогадно, воно існувало і входило до складу Галицько-Волинського князівства. Старовинні літописи стверджують, що його назва походить від імені монаха Гаврила, який був відправлений сюди з 12 сім'ями циганів Редеуцьким монастирем. Чернець створив тут пасіку (те урочище так тепер і називається), а зібрані мед і віск відправляв у церковний заклад.

Перша офіційна згадка про село зафіксована в липні 1413 року в грамоті воєводи Молдавії Олександра Доброго, котрий подарував Редеуцькому єпископству територію Коцманул Маре (Кіцмань Великий) з прилеглими хуторами, в тому числі Гаврилешти. Згадуються вони і на гробі Анастасії, дочки володаря Молдови Лацка, що похована в цьому монастирі. За даними перепису 1910 р., в селі проживало 1109 осіб, в тому числі 88 євреїв, 4 німці. Перша школа тут була заснована в 1858 р., а нова, з трьома класами на 180 учнів, побудована в 1864 р. Теперішня ж церква постала перед прихожанами в 1908 р. замість згорілої дерев'яної. Ініціаторами і керівниками її спорудження були Іван Бойчук та Микола Косменко. На початку минулого століття в Гаврилівцях відкрилося відділення товариства "Просвіта".

Цікавим є і такий факт. Очевидно, наші предки давно зрозуміли, що гуртом " і батька добре бити". А тому ще з 1830 р. утворили на території Іванківців, Гаврилівців, Хлівища і Ошихлібів велике об'єднання людей для спільної праці, котре називалося ... Комуна. Мабуть, під впливом ідей соціалістів-утопістів. Воно проіснувало рівно століття і було реорганізоване із заснуванням у Гаврилівцях самостійної аналогічної структури. Зазначу, що вплив "комунарів" на загал поступово слабшав. Якщо в 1920 р. на виборах до румунського парламенту за їх шанси проголосувало 240 мешканців села, то наступного разу ця кількість зменшилася втричі. У ті роки в селі функціонував млин, спиртовий цех, малі торгівельні підприємства.

Через Гаврилівці не раз прокочувалися хвилі великих збройних конфліктів. І зараз на межі з Оршівцями височіє курган - братська могила учасників Першої світової війни. Життя 61 краянина забрала Друга світова. А після неї наспіли сталінські репресії, жертвами яких стали 49 гаврилівчан. На увічнення їх пам'яті в центрі села стоїть пам'ятний хрест. Саме тут, неподалік від місця свого останнього бою, енкаведистами були привселюдно страчені вояки УПА - місцевий житель Сидорій Бойчук та Іван Могилевич із Шубранця.

Судячи з усього, мало радісних сторінок залишив в історії села радянський період. Уже згадувані репресії, голод 1947 р., поступовий занепад, як "неперспективного". І лише за часи Незалежності України воно почало відроджуватися. У Гаврилівцях відкрито початкову школу, дитячий садок "Сонечко", дві торгівельні точки, готуються документація і засоби для його газифікації.

Тепло привітали присутніх зі знаменним святом голова райдержадміністрації Олександр Фищук, кіцманський мер Богдан Мельниченко. Вони побажали гаврилівчанам здоров'я, людського щастя, подальших успіхів у праці на благо Незалежної України, а їх населеному пункту - ще більшого розквіту.

А далі була ціла феєрія, су-проводжувана розмаїтим і цікавим концертом аматорів художньої самодіяльності. Серед них виділимо вшанування живої леґенди села, найстарішої жительки - 98-літньої Марії Костянтинівни Тодосійчук, подружжя Єфимії Олександрівни і ветерана УПА Андрія Степановича Бойчуків, котрі 63 роки прожили разом у мирі та злагоді, інваліда Другої світової війни Василя Степановича Великголову, який добровільно взяв на себе обов'язки доглядача за сільським цвинтарем і сумлінно підтримує там порядок, ветерана освітньої ниви Галини Михайлівни Поливанюк, уже згадуваної завклубом Марії Денисівни Сербин, що самовіддано працює на цій посаді 32 роки, перейнявши її від свого батька. Теплі слова і щедрі оплески присутніх вони почули на свою адресу, а також отримали подарунки і букети квітів. Те ж разом з добрими напучуваннями на гарне життя одержали молодята Світлана Чернівчан та Мирослав Ящук і наймолодша жителька села Катруся Гуцул.

Загальне захоплення учасників свята викликало, очевидно, "Караоке на майдані". Його переможцем став студент Кіцманського аґрарного технікуму Богдан Мойсеєв, а другою фіналісткою - Галина Білун.

І, зрозуміло, апофеозом ювілею був великий концерт Народного артиста України Іво Бобула і дуету "Писанка" в складі Заслужених артистів України Оксани Савчук та Івана Кавацюка.

Відзначення іменин у Гаврилівцях тривало до ранку. Вони, певен, надовго запам'ятаються всім учасникам свята. І не тільки тому, що зустрілися з друзями дитинства, котрих не бачили по кілька десятиліть, послухали концерт відомих співаків, повеселилися і потанцювали. Як сказав мені Іво Бобул, саме тут, у селі, - пракорені нашого народу, наші витоки, наша духовна сила і земна підтримка.

Тож хай живуть і процвітають Гаврилівці - древнє і, будемо сподіватися, вічно молоде село нашої Буковини!

Михайло ЯРОВИЙ


http://www.chas.cv.ua/34-03/gavrylivci.html

Випуск № 34 (4039)
21 серпня 2003

 

Переглядів: 1242 | Додав: havrylivtsi | Рейтинг: 5.0/1 |
Усього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входу
Календар новин
«  Вересень 2009  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Copyright Kozmenko © 2019
Створити безкоштовний сайт на uCoz