|
Як Лопатинський з-за кордону
У рідний край, у Львів вертав,
Він ніс надію про повстання,
Тоді чекістам в руки впав.
Їх вів Васильків — знав дорогу,
І перший він в бою упав.
Шуміли сосни і діброви,
А скоростріл торохкотав.
Їх окружили на узліссі.
Москаль кричав: «Бандьора, здайсь!»
І він стиснув в руці мавзера,
Медвідь гранату розряджав.
І впала Зеня край дороги
Із криком: «Слава! Не здавайсь!»
І впав Медвідь, а Лопатинський
На Львів, на Львів все пробиравсь.
Чекістам у відповідь — гранати,
А сам заліг за яму-рів...
Чекісти вбиті, він рвонувся
У дальшу путь на Львів, на Львів.
Він йшов три дні, й три довгі ночі,
Кров заливала ті сліди.
І мерзли руки, сліпли очі,
А ноги відмовлялись йти.
Скоріше, друже, поспішайся!
З піснями там на тебе ждуть...
А ти знеможений остався,
Щоб хоч ті рани завинуть.
Треба завинути ті рани,
Щоб не значила кров сліди...
Та обскочили вовками.
І градом кулі понеслись.
Сходило сонце за горами,
Шаліє буря світова...
Три дні, три ночі від кордону...
Там Лопатинський з ран вмира.
 Пісня невідомих авторів. Слова і мелодію взято із 25 тому Літопису
УПА. Спільне українсько-канадське підприємство «Літопис УПА», Торонто —
Львів, 1996 р.
Володимир Тимчій (Лопатинський) — з 1939 р.
провідний член ОУН. Разом з С. Бандерою був учасником переговорів у
Римі з А. Мельником, на його запрошення, де склав звіт та представив
проект діяльності ОУН включно з персональними змінами в ПУН.
Після
загибелі влітку 1939 р. Провідника КЕОУН (Крайова екзакутива ОУН)
Мирослава Тураша обов’язки Провідника виконував організаційний референт
КЕ Володимир Тимчій (Лопатинський).
Внаслідок масових арештів
навесні і влітку, війни у вересні й звільнення з тюрми багатьох
провідних членів ОУН та відхід їх на Захід, у керівництві ОУН Краю
створився стан тимчасовості й виникла невідкладна потреба в регулюванні
питань керівництва, підсилення КЕОУН відповідними кадрами та вироблення
нових форм і тактики діяльності. Усі ці питання стали предметом нарад
на конференції провідного активу ОУН у лютому 1940 р.
Створений
РПОУН (революційний провід) під керівництвом С. Бандери затвердив В.
Тимчія Провідником КЕОУН і він на початку березня 1940 р. з завданням
повертається в Україну. Разом з ним йшли: Микита Опришко — референт,
Зіновія Левицька — референт жіноцтва та Теодор Оленчак (Васильків) —
референт зв’язку. Після переходу кордону всі вони героїчно загинули в
боротьбі з радянськими прикордонниками.
Трагічним був також
перехід Волинської групи Степана Пшеничного і 12 бойовиків. Друзі
Пшеничного і його заступник Запісочний у бою теж героїчно загинули.
Двох важко поранено (Іван Кублій і Михайло Рудий), решту захоплено
пораненими в полон.
За волю України. Антологія пісень
національно-визвольних змагань. Упорядник Євген Гіщинський. — Луцьк:
Видавництво «Волинська обласна друкарня», 2002. — 316 с. Запозичено з сайту
| 
