АРСИНЮК ОЛЕКСА ЯКОВИЧ –  народився в селі Гаврилівці, українець. У 21 рік зловили у Красноставцях на мості. Був під слідством 12 тижнів.

БОЙЧУК АНДРІЙ СТЕПАНОВИЧ – проживає в Гаврилівцях. Народився 19березня 1919 року в селі Гаврилівці, українець. Одружений, дружину звати Ахтима. Мали двоє дітей Маруся (1942 року народження) та Славка (1946 року народження). Працював у колгоспі. Був у тюрмі.

БОЙЧУК ВАРВАРА ВАСИЛІВНА – народилася в селі Гаврилівці, українка. Мама Бойчука Сідорія Миколайовича. Була в тюрмі. Коли вже пускали з тюрми, то і Варвара написала «прошение» до села, щоб її дозволили повернутися. І одної ночі в тюрмі їй сниться, що летить голуб до неї і недалеко повернувся і полетів на Україну. Наступного дня вона одержала листа з України (з села), що «хата ваша продана». Тоді вона ще раз просилася в родини з села Іванківці, щоб прийняли її. Родина прийняла її – вона повернулася і жила в селі Іванківці, де і померла. Жила у господарстві                     Вегери Михайла Васильовича (його дружина Домка – це племінниця Варвари). Потім Домка залишила Михайла, а Варвара залишилася жити в нього, бо бачила добру людину Михайла, а не племінницю Домку. Михайло одружився вдруге (Стасюк Марія Михайлівна). І до кінця життя Варвара прожила серед чужих людей. Одна її утіха і скарб – це був портрет її сина Сідорія. Вона його берегла і заповіла: «Як умру, покладіть портрет мені в домовину, він (портрет) тут нікому не потрібний».

БОЙЧУК ВАСИЛЬ ТОДОСІЙОВИЧ – народився в селі Гаврилівці, українець. Був арештований.

БОЙЧУК ВОЛОДИМИР АНДРІЙОВИЧ – народився 1921 року, українець. Був членом УПА. Має двоє дітей Юрія та Віру. Був у тюрмі. Після тюрми жив у Луганську. Помер 1996 року. Його біографія в листах, написаних ним самим.

БОЙЧУК ГЕОРГІЙ СТЕПАНОВИЧ – народився 1908 року в селі Гаврилівці, українець. Одружений, дружину звали Софія. Мав сина Івана (1941 року народження). Засудили його на 25 років.

БОЙЧУК КАТЕРИНА – народилася в селі Красноставці, українка. Була одружена із Бойчуком Сідорієм Миколайовичем. Мали доньку Богдану (1944 року народження).

БОЙЧУК МАРІЯ КОНСТЯНТИНІВНА – проживає в Чернівцях. Народилася в 1921 році в селі Гаврилівці, українка. Була під слідством в Чернівцях 9 місяців, після чого випустили.

БОЙЧУК МИХАЙЛО ГРИГОРОВИЧ – народився 1911 року в селі Гаврилівці,  українець. Одружений, дружину звали Ганна. Арештували з КГБ капітан Шупта на Донбасі. Судили 1950 року на 10 років. Відбував заслання на Калимі. Зустрічався з Бойчуком Володимиром Андрійовичем. Помер 1989 року в селі Гаврилівці.

БОЙЧУК СІДОРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ – народився 1923 року в селі Гаврилівці, українець. Вчився у Чернівцях на столяра. Був одружений, дружину звали Катря (з Красноставців). Мав доньку Богданку (1944 року народження). Жили в Гаврилівцях. Маму звали Варвара, вітчима – Філімон. Сідорій був добрий, совісний. Являвся членом УПА. Мав з Галичини обов’язки. Організовував з Гаврилівців та Іванківців хлопців для Армії. Його спіймали і розправу робили серед села Гаврилівці. Зробили вішальницю біля тополь (у ограді); зігнали людей з Іванківців, Хлівищ, Гаврилівців; навіть дітей зі школи вели (як на екскурсію). Тоді приїхала машина (це була пізня осінь: мороз, сніг) привезли двох хлопців, роздягнутих і голобіських, на грудях таблички: «Зрадник Батьківщини», на шиях мотузки. Машина під’їхала серед села, Сідорій з машини запитав у Тулівського Василя (якому дали медаль, що висіла на кептарі): «Вуйку, я вас бив?» (це його останні слова і з очей потекли сльози). Потім машина під’їхала під вішальницю, прив’язали мотузки, машина від’їхала, а хлопці повисли. Сідорій – задушився відразу і труп його повернувся на схід (в напрямок його дому) і очі дивилися туди. А другий хлопець з Шубранця не міг задушитися, то якийсь каратель ще тягнув його за ноги, щоб задушився.

Мама Варвара цього не бачила, бо сільська Рада заказала її спекти хліба, зарізати курку – приготувати обід, бо прийдуть «люди». Вона зварила обід і вийшла на дорогу виглядати чи ще не йдуть, а сусідка Марця Мандзюк (Мігалинишина) повертаючись з «ограду» сказала: «Варваро, ти тут стоїш, а там привезли твого Сідорія і завішали». За єдиним сином Варвара микала собі волос, билась головою об стіни. Коли прийшли «люди» обідати, один спитав: «Чого ця жінка голосить?». Йому відповіли: «Це ми стратили її сина». Він повернувся і сказав: «Ми тут їсти не будемо. Тут може бути отрута». Варвару і вітчима арештували та вивезли. Хату держава продала Юстині Мандзюк.

Тіла Сідорія і Шубранецького хлопця висіли серед села три дні. Там стояла сторожа, близько нікого не підпускали. Потім забрали тіла, і кажуть, що відвезли в Ошихлібські яри (Мошкова долина), там і закопали. Тепер там великий смітник (можливо, там не одних героїв поховано).

БОЙЧУК СТЕПАН АНДРІЙОВИЧ – народився 24 квітня 1914 року у селі Гаврилівці, українець. Працював столяром у колгоспі. Арештований 13 листопада 1948 року Кіцманським КГБ. Засуджений 27 січня 1949 року за статтею 54-1а «ворог народу» на 25 років. Відбував заслання у Воркуті 7 років 7 місяців.

Спогад 4-річної дочки Теодори: «Мама Лідія пішла до сусіда (Косменко), а тата два стрибки привели додому, бо арештували на будівництві сільської ради (тепер клуб). Запитали, де мама. Тата поклали стояти біля стовпа, що під хатою. Мама прийшла від сусіда. Потім, коли прийшла мама, тата завели в хату. Я стояла на лаві, тато підійшовши до мене сказав: «Схили Дарусько відро, най напюси води». Я сказала: «Там є горнятко». Тато знову попросив: «Схили, бо я не можу взяти горнятко». Я схилила відро, тато нахилився і я побачила в тата зв’язані руки. Мені стало дуже страшно, що я і після суду часто питала в мами: «А татові руки розв’язали?». Після арешту тата нам сказали: «Сьогодні його, вас завтра». Мама зібрала, що могла в мішки і поскладала в хаті біля шпаргату. На тих мішках ми спали, бо боялися, що котроїсь ночі приїде «Чорний ворон» (так називали машину, що приїхала вночі забирати людей) і забере нас в чому є.   Нас було двоє дітей. Галя старша за мене на 4 роки. Мама була в положенню. Після татового арешту через півтора місяця народилася Маруся і маму не арештували. Мама носила передачі в Чернівці, а я залишалася з Марусею у тітки Марафти. Маруська (дві неділі) плакала і я її давала губу, щоб вона ссала. Так вона і засинала, а мені здавалось, що губа моя, неначе боханець. Без тата було нам дуже важко. Мама пішла в колгосп у ланку. Нас дітей здала в дитячий садок. Я весь час сиділа на лавці і тримала Марусю на руках, бо вона була дуже хвороблива. Дома в хаті не було чим палити. Топили соломою. В хаті так було холодно, що коли ми підмітали і кропили землю водою, щоб не знімалися порохи, то зразу вода замерзала. А у відрі вода замерзала, що на ранок ми не могли горнятком пробити лід.

БОРТНИК ВАСИЛЬ КОНСТЯНТИНОВИЧ – народився в селі Гаврилівці, українець.

ВОЛОЩУК СОФІЯ СТЕПАНІВНА (Костуниха) – народилася 1903 року в селі Гаврилівці, українка. Працювала колгоспницею. Арештували 1949 року на «Зелену неділю». Судили за статтею 54-1а «ворог народу»  на 25 років. Відбула заслання в Іркутську. Випустили в 1956 році. Померла вдома.

Засудженими були і її брати Бойчук Андрій, Бойчук Георгій, зять Ткачук Микола, швагро  Косменко Іван.

ДАНИЛЯК (БОЙЧУК) МАРІЯ СТЕПАНІВНА – народилася 1920 року в селі Гаврилівці, українка. Одружена, має одного сина Михайла (1943 року народження). Арештували разом з чоловіком Василем з Барбівців. Судили в Чернівцях. Відбувала заслання в Магадані. Після тюрми працювала за зоною. Гроші висилала сестрі Анні, котра будувала хату в Гаврилівцях. Мала квартиру в Магадані, та зробила обмін на Чернівці. Тут тюремна хвороба дала прогрес. Вона померла і похована в Чернівцях.

ІВАНОВИЧ ПЕТРО КОНСТЯНТИНОВИЧ (кличка ДУБ) – народився 1921 року в селі Гаврилівці, українець. Пішов в Румунію. Повернувся восени 1944 року, тоді і був арештований. Був під слідством 12 тижнів. Слідство вів Бичков.

Був у Красноставцях. Всього йшло 27 чоловік, не тільки гаврилівські хлопці. Їм не дали пароль, а на мості чекала засада. Дехто повтікав. Озброєних розстріляли на місці. Серед них Тулівського Івана Васильовича.

КЛЮЧКА ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ – народився 1922 року в селі Гаврилівці, українець. Зловили в Красноставцях на мості. 1945 або 1946 року сидів під слідством 9 місяців. Випустили. Помер 1947 року в селі під час голодомору.

КЛЮЧКО ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ (кличка КОГУТ) – проживає в Луцьку. Народився 1928 року в селі Гаврилівці, українець. Забрали в 15 років. Судили у 1942 році на 15 років за статтею 54-1а «ворог народу», з яких відбув 9 років 7 місяців.

КЛЮЧКО МИКОЛА ГРИГОРОВИЧ – народився 1921 року в селі Гаврилівці, українець. Мали своє поле, на якому працювали.  Неодружений. Зловили у Красноставцях. Перебув перший і другий суд. Замучений на допитах, помер у Чернівцях. На допитах його постійно били. І він казав рідним: «Що це я не витримаю, я помру і можливо мене поховають на Горячому цвинтарі. Прийдіть на мою могилу». Рідні ходили по цвинтарі, але ні хреста, ні надпису не знаходили.

КЛЮЧКО МИКОЛА СТЕПАНОВИЧ – народився в селі Гаврилівці, українець. Був арештований. Сидів у тюрмі.

КОСМЕНКО ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ – народився 1914 року в селі Гаврилівці, українець. Одружений, має одного сина Мірчика. Працював в колгоспі. Арештували у листопаді 1948 року. Судили за статтею 54-1а «ворог народу»  на 25 років. Відбував заслання в Караганді місто Джескасон. Загинув у січні 1955 року в шахті, там і похований. Пізніше дізналися, що там було повстання засуджених. І там було розстріляно багато.

КОСМЕНКО ТРІФОН ПЕТРОВИЧ – народився 1919 року в селі Гаврилівці, українець. Працював у колгоспі, рубав у Гільчу ліс, де і арештували в листопаді 1948 році. Судили в січні 1949 року за статтею 54-1а «ворог народу» на 25 років. Відбував заслання в Іркутську, Тайшеті, Магадані. Випустили за амністією у 1956 році. Помер 2002 року в селі Гаврилівці.

МАКСИМЮК МИКОЛА ПЕТРОВИЧ – народився 1910 року в селі Гаврилівці, українець.  Одружений, дружину звали Софія. Мав двоє дітей: Анну (1940 року народження) та Одарку (1946 року народження). Засудили його на 25 років.

МАКСИМЮК МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ – народився 1918 року в селі Гаврилівці, українець. Брат Максимюка Миколи. Був арештований. Сидів у тюрмі.

МАЛАНЧУК АННА ВАСИЛІВНА (Тодосіїха) – народилася в селі Гаврилівці, українка. Мати Маланчука Василя. Була арештована, її вивезли і вона не повернулася.

МАЛАНЧУК ВАСИЛЬ ТОДОСІЇВ – народився 1924 року у селі Гаврилівці, українець. Був членом УПА (партизаном). Переховувався у Максимюка Михайла (Проданишиного). Заявили на них гаврилівські односельці. Їх взяли на фіри в солому, накрили веренею і ті так вказували дорогу. Господарство обложила армія, приказавши здаватися живими. Василь  вийшов на поріг перев’язаний жовто-блакитною лєнтою, сказавши: «Помремо, але не здамося». І підірвався гранатою разом із чехом. Михайло ж вийшовши, коли все уже горіло, крикнув: «Що робите?». Так його там і розстріляли, а потім кидали гранати. Зірвали стайню, де горіли льоха з поросятами, бик, вівці. Діти Михайла запищали, а жінку Мафту били чоботами. Потім арештували та забрали в Кіцмань. Також забрали тіла Маланчука Василя Тодосійовича та Максимюка Михайла. Мафту засудили.

Брат і сестра Софія втекли за кордон. Мама (Тодосіїха) переховувалася в селі у Бойчук Фрозіни Пентелеївної у комині, під піччю. Потім пішла в Чернівці, де і померла. Було у Маланчуків велике господарство: молочарня, магазин. Потім там жила Арич Ганна Миколаївна, а тепер Арич Іван Іванович.

МАЛАНЧУК ЗОЯ ВАСИЛІВНА – народилася в селі Гаврилівці, українка. Була арештована. Сиділа у тюрмі.

МАНЗЮК (БОЙЧУК) АННА СТЕПАНІВНА – народилася 1923 року в селі Гаврилівці, українка. Одружена, мала одну дочку Миртусю (1941 року народження). Арештували 1945 або 1947 року у Барбівцях на Великдень, куди вона пішла до сестри Марії. Там вони, сидівши за столом, співали українські пісні. Хтось почув і заявив на них. Забрали її та сестру разом з чоловіком. Сиділа 10 років. В тюрмі познайомилася з Конопко Михайлом, з яким і одружилася. Мали сина Володю. Обоє були хворі туберкульозом. Михайло помер скоріше у себе на Батьківщині. Анна з Володьком повернулися в Гаврилівці, побудували хату,  але хвороба своє зробила. Анні зробили операцію і вже не зашивали. Привезли додому і так вона померла.

МАРТИНЮК СТЕПАН ІВАНОВИЧ – народився 1926 року в селі Гаврилівці, українець. Арештували в 16 років у 1942 році. Відбував заслання у Воркуті. Звільнений по малолітці у 1956 році, але хворий на туберкульоз. Помер 31 січня 1956 року вдома.

Коли в Красноставцях зловили повстанців, то вивели семеро хлопців вперед перед взводом, а потім сказали: «Мартинюк стань у стрій». Коли він став у стрій, то тих шістьох на очах всього взводу зразу же розстріляли з автомата.

ПЕТРУШКО ІЛЛЯ – народився в селі Гаврилівці, українець. Працював ветеринаром. Засудили за те, що в них в хаті переховувалися члени УПА, перед тим, як йти в Красноставці. Названий тато Равлюк Марії.

ПЕТРУШКО ЗАНХІРА – народилася в селі Гаврилівці, українка. Засудили за те, що в них в хаті переховувалися члени УПА, перед тим, як йти в Красноставці. Названа мама Равлюк Марії.

ПЕТРЮК МИКОЛА НИКИФОРОВИЧ – народився 1907 року в селі Гаврилівці, українець. Арештували 1944 року. Судили в 1944 році на 10 років. Відбував заслання в Кемерово. Звільнили в 1955 році. Був у селі двірником. Помер 1996 року, похований в селі Гаврилівці.

ПРИСУНЬКО ІВАН КОНСТЯНТИНОВИЧ – народився 1921 року в селі Гаврилівці, українець. Проживав там, де тепер живе Тодосійчук Марія. Являвся членом УПА. Був розстріляний у Красноставцях на мості.

СТРАТІЙЧУК ЗОЯ ІЛЛІВНА – народилася в селі Гаврилівці, українка. Одружена, мала одного сина Миколу. Працювала мошою (акушеркою). Арештували КГБ у 1948 році. Судили в Чернівцях за статтею 54-1а «ворог народу» на 25 років. Відбула заслання 7 років у Іркутську. Прийшла додому раніше на один місяць від свого чоловіка.

СТРАТІЙЧУК СЕМЕН ВАСИЛЬОВИЧ – народився 1901 року в селі Гаврилівці, українець. Одружений, має одного сина Миколу. Арештували КГБ у 1948 році. Судили в Чернівцях за статтею 54-1а «ворог народу» на 25 років. Відбув заслання 7 років. Звільнений 1956 року. Помер в селі 1972 року.

СТРИЖИБОРОДА ВІКТОР – народився в селі Гаврилівці, українець. Дяк. Одружений, дружину звали Марія. Арештували в 1944 році. Вивезли всю сім’ю у Пензенську область. Там він помер.

СТРИЖИБОРОДА ЛЕОНІД ВІКТОРОВИЧ – народився в селі Гаврилівці, українець. Арештували в 1944 році. Вивезли в Пензу. Повернувся і проживав в Мамаївцях, де в 1997 році помер і похований. За життя організував у 1996 році пам’ятник репресованим у Мамаївцях.

СТРИЖИБОРОДА МАРІЯ ВАСИЛІВНА – народилася  1907року в селі Гаврилівці, українка. Арештували в 1944 році. Вивезли в Пензу. Повернулася і проживала в Мамаївцях, де і померла.

СТРИЖИБОРОДА МИРОСЛАВ ВІКТОРОВИЧ – народився 1930 року  в селі Гаврилівці, українець. 1944 року арештували. Вивезли в Пензу, де і помер.

ТКАЧУК АКСИНІЯ АНДРІЇВНА – народилася в селі Гаврилівці, українка. Була арештована. Сиділа в тюрмі. Мати Ткачука Миколи.

ТКАЧУК МИКОЛА ПЕТРОВИЧ – народився 1922 року в селі Гаврилівці, українець. Працював на залізній дорозі. Одружений, має двоє дітей (Івана та Орисю). КГБ арештували 1949 року на «Зелену неділю». Судили в Чернівцях за статтею 54-1а «ворог народу»  на 25 років. Відбував заслання в Магадані, Воркуті, Караганді. Відсидів. Випустили 1956 року. Помер у Красноярську на волі, там мав другу жінку.

ТКАЧУК ПЕТРО СТЕПАНОВИЧ – народився в селі Гаврилівці, українець. Був арештований. Сидів у тюрмі. Батько Ткачука Миколи.

ТОДОСІЙЧУК ІВАН ДМИТРОВИЧ – народився 1885 року в селі Гаврилівці,  українець. Арештували в 1946 році, коли йому було 71 рік за те, що «бандери» ночували у нього на стайні. Помер в Чернівцях під слідством. Похований на «руському» цвинтарі. Жив на «полі» (кут).

ТУЛІВСЬКА ЗОЯ – народилася в селі Гаврилівці, українка. Мати Івана. Її арештували разом із чоловіком. Не мали що взути. Обвили ноги у вереню і так пішли. У дорозі замерзла.

ТУЛІВСЬКИЙ ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ – народився в селі Гаврилівці, українець. Батько Івана. Жили дуже бідно. Його арештували. В дорозі замерз.

ТУЛІВСЬКИЙ ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ (Василишин) – народився 1919 року в селі Гаврилівці, українець. Являвся членом УПА. Був розстріляний у Красноставцях на мості.

ФЕДОРЮК МИКОЛА СЕМЕНОВИЧ – народився 1916 року в селі Гаврилівці, українець. Одружений, дружину звали Софія. Працював секретарем в сільській раді. Арештували в Чернівцях 1947 року. Судили на 10 років. Відбував заслання у Воркуті. Вийшов з тюрми і ще працював за зоною. Мав дочку Дарусю (від першої жінки Мидорці) і сина Любомира (1941 року народження), котрий був з батьками у тюрмі. Помер у 1965 році. Тіло в залізній труні привезли в село Гаврилівці і поховали.

ФЕДОРЮК СОФІЯ ІВАНІВНА – народилася 1919 року в селі Гаврилівці,  українка.  Дружина Федорюка Миколи. Арештували і вивезли на Урал 1947 року разом з сином Любомиром. Повернулася в 60-их роках і проживала в Чернівцях, де й померла.

ФІЛІПЧУК ФІЛІМОН – народився в селі Гаврилівці, українець. Вітчим Бойчука Сідорія. Засудили. Був у тюрмі, не повернувся.

ФРУНЗЕЙ ОРИСЯ МИКОЛАЇВНА – народилася в селі Гаврилівці, українка. Працювала рахівницею в сільській раді. Була зв’язковою. Поїхала в Кіцмань з дорученням від секретаря сільської ради Федорюка Миколи. Там її спіймали і додому не пустили. Відсиділа 9 років. Повернулася, жила в Чернівцях, там і померла.

НАПИС НА ПАМЯТНІЙ МОГИЛІ:

ГЕРОЯМ ЗА ВІЛЬНУ УКРАЇНУ

Бойчук Сідор Миколайович

Моголевіч Григорій Тимофійович (з Шубранця)

ТУТ В ГРУДНІ 1946 РОКУ БУЛО СТРАЧЕНО